«Збереження культурно – історичних традицій українського народу засобами фольклору»

Анотація

Урок розроблено відповідно програми з предмету «Музичне мистецтво». Зміст уроку містить навчальний матеріал, який ознайомить учнів з традиціями нашого народу, як важливо зберегти і передати наступним поколінням народні звичаї та обряди. 

Тема уроку: «Збереження культурно – історичних традицій українського народу засобами фольклору»

Мета уроку: формування ключових компетентностей:

-          Загальнокультурна компетентність(виховувати естетичний смак , інтерес до мистецтва, найкращі моральні якості)

-         Предметна компетентність(навчати дітей шанувати традиції свого народу, розвивати у них  музичні здібності на основі народних пісень, виховувати у дітей любов до рідного краю)

-         Інформаційна компетентність(переглянути відеоматеріал про фольклорні колективи, прослухати музичні записи народних пісень)

Тип уроку: комбінований урок (виконання, сприймання музики, засвоєння теоретичного матеріалу)

Оснащення уроку: ноутбук, мультимедійна дошка, підручник.

Методи і прийоми: бесіда на тему «Традиції нашого народу», демонстрація наочності, організація ігрової діяльності учнів на уроці, порівняльний аналіз.

Форма організації: виконання творчої роботи у групах – ігрова програма за мотивами українських народних ігор.

Терміни і поняття: «фольклор та етнографія», «автентичність»,

Музичний ряд: аудіо запис українських народних пісень, запис народних інструментів.

Відеоряд: презентація, відеозапис українських обрядів

Міжпредметні зв’язки: література, образотворче мистецтво, історія, я у світі.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація набутого навчального матеріалу учнями. Індивідуальне опитування

ІІІ. Мотивація навчання.

IV. Повідомлення теми, мети, завдання уроку

V. Слухання та аналіз музичних творів

VI. Вокально – хорова робота;

VII. Підсумок уроку, рефлексія

VIII. Домашнє завдання

І. Організаційний момент

1. Вхід під музику (на вибір учителя)

2. Музичне вітання (Діти вітаються поспівкою «Добрий день учителю»)

ІІ. Актуалізація набутого навчального матеріалу учнями. Індивідуальне опитування

-         Діти розкажіть будь ласка  яких українських звичаїв дотримуються у ваших родинах.

-         А  давайте пригадаємо які народні свята ви знаєте

-         Які народні пісні вам відомі?

ІІІ. Мотивація навчання:

Сьогодні ми помандруємо з вами у давні часи, часи, коли люди жили за традиціями, традиції та звичаї устатковували життя наших пращурів починаючи від народження і закінчуючи тризною. Кожен місяць, кожен день відповідав певним звичаям. Кожна подія в житті нашого народу супроводжувалась певною традицією.

IV. Повідомлення теми, мети, завдання уроку:

Тема сьогоднішнього  уроку: «Збереження культурно – історичних традицій українського народу засобами фольклору». А що ж таке культурно – історичні традиції? І що таке фольклор? Сьогодні на уроці ми все з’ясуємо

Мистецька скарбничка:

Культурно – історичні традиції -  досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки []

Фольклор - (англ. Folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання)^[1], або усна народна творчість — колективна художня літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної  фантазії.[]

Автентичність — доказ походження, вірогідність. Автентичний — цілком вірогідний, заснований на першоджерелах.

Автентичними вважають оригінальні, точні тексти мистецьких творів певних авторів.[]

Український фольклор надзвичайно важлива складова частина культури нашого народу. Система духовного життя народу, яка тісно пов’язана з побутом, літературою, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей. Існування терміну «фольклор» нерозривно пов’язане з терміном «народна творчість». Вся творча діяльність народу окреслена в поезії, танцях, музиці, художньому та декоративно-прикладному мистецтві.  Кожен народ, кожна нація має пам’ятати свої традиції, зберігати та передавати наступним поколінням свою мудрість, знання та звичаї.

З давніх давен в українців існував народний календар. Народний календар – це першооснова української обрядовості. Він поділявся на календарну обрядовість та родинну обрядовість. Календарна обрядовість, її цикли (зимовий, весняний, літній, осінній). Атрибутика, символи, ритуали. Трудові, церковні, державні свята, їх смислове навантаження та роль сім’ї і громади в їх проведенні. Календарно-обрядовий фольклор.

Родинна обрядовість: родильна, весільна, похоронна. Кожен крок українця був розписаний за традицією.

Календарна обрядовість була націлена на врегулювання польових робіт українського селянина, а також святкування приходу та проводи кожної пори року. Святкування проходили у формі обрядових ігор

Родинна обрядовість регулювала відносини в сім’ях, в громаді в цілому.  

Це мамина пісня, казка, легенда, загадка, що містить закодовану інформацію про історію народу, стосунки та ідеали людей. І вперше таку інформацію дитина отримує в родині.
Маючи своє глибоке національне коріння, ми повинні його берегти, і на його основі розвивати нові паростки своєї культури та духовності, і, водночас, цим нітрохи не суперечити загальному процесу розвитку цивілізації.

За допомогою фольклору ми передаємо свої традиції підростаючому поколінню. Протягом століть усна народна творчість була чи не єдиним засобом узагальнення життєвого досвіду українського народу, втіленням народної мудрості, світогляду та ідеалів. Фольклор став віддзеркаленням не тільки найважливіших подій в історії України, починаючи з княжої доби, а й зберіг численні архаїчні язичницькі мотиви і символи, які часто приховуються під покровом християнської традиції. Завдяки фольклорній спадщині ми можемо ознайомитися із побутом далеких і близьких поколінь українців, уявити їх свята і будні, сповнені магічних і захоплюючих обрядів.

В українській системі виховання споконвіку використовувалися фольклорні тексти, які є справжнім джерелом людської мудрості, виразником народного світогляду, скарбницею національної духовності. Значну їх частину становить дитячий фольклор.  Поняття «дитячий фольклор» увійшло до науки порівняно недавно. Проте новизна терміну не пов'язана з пізнім походженням цього виду фольклору. Відповідним фольклорним текстам притаманна глибока старовина.  Дитячий фольклор — це сукупність зразків усної народної творчості, яка складається із класичних та сучасних фольклорних форм і функціонує у дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей.   Отже, дитячий фольклор, це, передусім, зразки усної народної словесності призначені для дітей. Створені старшими поколіннями для молодших, такі тексти є складовою дитячого фольклору (наприклад, колисанки).   Інша частина — це твори, які функціонують у дитячому середовищі, але водночас побутують і як зразки певного фольклорного жанру (наприклад, загадки).   Дитячий фольклор — також і власне усна творчість дітей, яка виникає, наприклад, у процесі гри та комунікації. Зразки цієї творчості живуть лише в дитячому середовищі.

V. Слухання та аналіз музичних творів:

Зараз ми  з вами прослухаємо українські обрядові пісні.

«Весна - красна» - пісня – веснянка. У давні часи  з приходом першого тепла дівчата виходили в гай, водили хороводи і закликали весну. Наші пращури вірили, що з  приходом  весни настає новий рік, а  з ним нове життя і новий урожай.

«Заїнько» - весняна  пісня – гра

«Женчичок» - народна обжинкова пісня , українці святкували закінчення збору урожаю.

«Ой у полі плужок оре» - українська народна щедрівка. Щедрівка  - пісня вітання з новим роком, возхвалення господарів.

«Колядниця» - українська народна колядка

VI. Вокально – хорова робота;

Зараз ми  з вами ознайомимось із однією українською  піснею і спробуємо її заспівати. Пісня називається  «Гулі», це пісня колисанка. Діти , а що таке колискова і для чого її співають? Правильно, колискова пісня – це вечірня пісня, яку співає мама своїй дитині перед сном. Але вона має і іншу функцію.  Кожна мама коли співає колисанку, вона вкладає основи виховання в кожне слово, щоб дитина росла люблячою, вихованою, любила близьких, поважала старших і росла достойним громадянином. Давайте прослухаємо цю пісню.

Яка вона за характером? Правильно – ніжна, лагідна. Давайте спробуємо її заспівати.

Діти, а хто пам’ятає колискову, яку співала ваша мама? Чи схожа вона на цю пісню? Заспівайте свою колискову, ми послухаємо.

VII. Підсумок уроку, рефлексія: Діти давайте підведемо підсумок нашого уроку. Що таке народна творчість? Як мудрість народу ми можемо збагачувати та передавати наступним поколінням.

Що таке колискова пісня і яка в неї функція?

А зараз пограємо в традиційну українську гру «Мак» Нумо гратися в мак! А то така гра, що й наспіваєшся, і в танку находишся, і наговоришся, ще й мак навчишся вирощувати. Бо так до ладу все розкаже бравий козачок про той мак, що всяк усе враз запам'ятає.
Козачок — це той, хто в колі, його туди вибирають, і він усе, що коло маку роблять, рухами показує. Взявшись за руки, всі ходять круг нього, співаючи:

Ой на горі мак,
Під горою так,
Мак, маки, маківочки,
Золотії голівочки,
Станьте ви так,
Як зелений мак.

А коли проспівали, спиняються й кажуть: «Козачок, чи виорав на мачок?» Козачок, звичайно, вже це зробив і показати, як це роблять, устиг, бо зразу ж весело озивається: «Виорав!»

Ось така гра. Як ми бачимо по змісту гри,  наші предки в іграх передавали знання дітям як  працювати в полі.

VIII. Домашнє завдання:

Домашнє завдання буде творче.

Дівчатка  повинні будуть придумати  свою авторську колискову, яку вони нам заспівають на наступному уроці.

А хлопці нехай придумають свою гру, в якій би вони бажали передати основи якоїсь домашньої роботи, а на наступному уроці ми пограємо.

Список використаної літератури

1.  Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки. — К.‚ 1984.

2.  Колискові пісні. — К., 1973.

3. Український дитячий фольклор. — К., 1962.