Епіграф до уроку:

 «Не струмок! — море має бути його ім'я».

 Людвіг ван Бетховен

Тема. Крізь століття Йоган Себастьян Бах.

Мета. Визначити особливості поліфонічного звучан­ня музичного інструмента органа. З'ясувати зна­чення понять «поліфонія», «фуга». Формувати необхідні вокально-хорові навички та вміння  сприймати й інтерпретувати музичні твори поліфонічного складу. Виховувати інтерес до поліфо­нічної, органної музики та творчості Й. С. Баха, а також любов до природи і краси.

Музичний та візуальний матеріал: Й. С. Бах. Органна фуга ля мінор (слухання); «Степом, степом» (розучування); .

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Обладнання: нотна дошка, магнітофон (музичний центр),

ХІД УРОКУ

 1. Організаційний етап уроку. 

Наш сьогоднішній урок буде присвячений композиторові, чи­їм улюбленим інструментом був орган... чия творчість на довгий час була забута... чия музика зринула з небуття і зазвучала знову завдяки композитору Мендельсону (автору відомого «Весільного маршу»)... композиторові, про творчість якого Л. Бетховен сказав: «Не струмок! — море має бути його ім'я»           

Звучить музика Й. С. Бах

Йоганн Себастьян Бах (1685—1750) народився у німецькому містечку Ейзенах, у музичній родині.

Його численна родина налічує близько 50 музикантів — орга­ністів, скрипалів, флейтистів, сурмачів, диригентів, композито­рів, а також мірошників, булочників, пастухів, які були безмежно закохані в музичне мистецтво.

Захоплення, музикою почалося з прапрадіда, який був будоч­ником і так полюбляв грати на цитрі, що навіть возив її із собою до млина.

Родинну музичну традицію продовжили сини Баха, яких роз­різняли за місцем проживання: «німецький» або «берлінський» Бах, «галльський», «міланський», який згодом став «лондон­ським»…

 Отож, любов до музики почалася з дитинства. Батько навчав хлопця гри на скрипці, а ще він співав у хорі.

 У віці дев'яти років Йоганн Себастьян осиротів, і його вихова­телем став старший брат Йоганн Крістоф. Він служив органістом у церкві і продовжив музичні заняття із хлопчиком. Але ці уро­ки були дуже одноманітними і нудними, а юний музикант прагнув справжньої, живої музики.

 Якось він дізнався, що брат ховає у шафі зошит із творами видатних композиторів. Понад півроку десятирічний хлопчик уночі, при місячному світлі, переписував ноти, але одного разу Крістоф побачив це й відібрав оригінали та копії. У розпачі Йоганн Себас­тьян вигукнув: «Коли так, я сам напишу таку саму музику, напи­шу ще краще!». Брат лише розсміявся у відповідь...

 Із п'ятнадцяти років Бах розпочав самостійне життя, сповнене злигоднів, тяжкої принизливої одноманітної праці на багатіїв. Він працював органістом і керівником хору в церкві.

 Панство вважало його музику занадто серйозною, глибокою, а відтак нудною. Церква — занадто живою, яскравою і світською. Нерозуміння і неприйняття його творчості завдавало Й. С. Баху тяжких страждань..

 Однак у нього були вдячні учні, дружна родина, гарні й тала­новиті діти та улюблена музика, якій він присвячував кожну віль­ну хвилину.

 Бах, геніальний композитор і блискучий виконавець, усе жит­тя наполегливо працював над удосконаленням власної майстернос­ті, вивчав світову музичну культуру і народну музику, досконало знав Біблію, латину, вільно спілкувався італійською, французь­кою мовами.

 «Мені довелося багато вчитися, хто буде так само старанним, досягне того ж»,— відповідав Й. С. Бах на питання щодо його та­ланту.

 Останні роки життя великого композитора були нелегкими. Ще в дитинстві, переписуючи вночі ноти, Бах серйозно зіпсував зір. Із роками хвороба очей посилювалася. Після невдалої опера­ції музикант узагалі осліпнув. Він уже не міг писати і свої нові твори диктував, наче слова, залишаючи нащадкам високі зразки вокально-інструментальної музики (переважно духовного змісту), твори для оркестру, органа і клавіру.

 Сучасники Баха швидко забули про нього... Лише через довгі роки музику великого композитора відкрили заново, захоплюю­чись її величністю, мудрістю, красою, досконалістю та глибиною невичерпної людяності. Музичне послання Й. С. Баха пролетіло крізь віки і знайшло свого адресата.

 Сьогодні ми познайомимося з одним із органних творів Й.С. Ба­ха— «Органною фугою ля мінор».

Улюбленим інструментом Й. С. Баха був орган. Могутнє, гли­боке, надзвичайно різноманітне звучання цього духового клавіш­ного велетня найбільше відповідало творчим уподобанням музиканта.

―    Що ви знаєте про інструмент орган?

 Орган існував ще у стародавні часи у Греції, Римі, Єгипті, а в Європі він з'явився у VII столітті. Спочатку орган супроводжу­вав церковні співи, а потім став інструментом, на якому виконують соло.

 Удосконалюючись протягом століть, орган поступово здобув славу «короля» музичних інструментів: у нього величезний діапа­зон звучання, він може імітувати, тобто наслідувати «голоси» різ­них інструментів. У сучасних органів до ЗО—40 тисяч дерев'яних і металевих труб і трубочок довжиною від 10 мм до 10 м!

 Грати на органі складно: органіст має впоратися з кількома клавіатурами для рук (мануалами) та ножною клавіатурою (педал­лю) і переключати тембри інструмента.

 Бах був віртуозним органістом. За легендою, він навіть умів виконувати соло лише ногами - на педалі органа.

 Композитор був скромною людиною та мав неабияке почуття гумору. Переказують, що якось він зіграв органну прелюдію своє­му учневі, який став вихваляти чудове виконання, на що Бах ска­зав, що треба тільки натискати на відповідні клавіші, а інше орган зробить сам!

Органна творчість Й. С. Баха велика і різноманітна, у ній до­сконало розроблені жанри фантазії, сонати, прелюдії, фуги... Усу­переч церковним традиціям, у своїх органних творах композитор прагнув піднести силу людського духу. Сьогодні ми познайомимо­ся з однією із органічних фуг Баха — органною фугою соль мінор. Що ж означає слово фуга?

 Звернімося до словничка.

Фуга (від лат. fuga — біг, утеча) — поліфонічний твір, у якому одна або кілька тем послідовно звучать у всіх голосах.

Фуги бувають три-, чотири-і п'ятиголосні.

 Фуга — один із найскладніших і найцікавіших жанрів музич­ного мистецтва. Фуга будується за суворими  законами; без пере­більшення — з математичною точністю. Жанр фуги можна назва­ти вищою математикою в музиці.

 Часто фуга є частиною маленького циклу: їй передує прелюдія або токата.

Й. С. Бах створив величезну кількість фуг, серед яких  два цик­ли клавірних, прелюдій і фуг (48), написаних у всіх мажорних і мі­норних тональностях. Ці твори є в репертуарі майже кожного пі­аніста.

 У творчості Баха ця поліфонічна форма посідала центральне місце. Він написав понад 400 фуг. У цьому поліфонічному жанрі йому не було рівних.

 — Послухайте, як звучить основна тема фуги соль мінор.

 Учитель награє тему;

Чи створює фрагмент теми вичерпне враження? Чи розкриває він характер музики Баха? Певно, що ні.

 —  Послухайте фугу повністю.

 — Кожне проведення теми відзначайте підняттям руки: у верх­ніх голосах — вищим, у нижніх — нижчим.

  3. Слухання «Органної фуги ля мінор».

 Аналіз-інтерпретація музики.

 —  Яке враження справила на вас музика фуги?

 — Чи розумієте ви музику, яка написана майже 200 років тому?

 — Який характер цієї музики?

 — Як проходить розвиток теми у творі? Скільки разів звучала тема?

 Музику такого складу називають поліфонічною. На відміну від канону, тема у фузі проходить імітаційно — не залишається не­змінною, а може, варіюватися, розвиватися.

 Звернімося до словничка.

 Поліфонія (від грец. polyphonia — багатозвучність) — одночас­не гармонійне поєднання й розвиток двох або кількох самостійних мелодій (голосів). До поліфонічних творів належать канон, фуга, хорал, інвенція, токата.

 3. Гра «Диригент». Уявіть, що ви — диригенти.

 — Передайте характер музики пластичними рухами руки.

 4. Розучування пісні А. Пашкевича «Степом, степом»(перший куплет).

 ―    Якими настроями і почуттями сповнена ця пісня?

 ―    Який образ відчувається в цій пісні?

 5. Підсумок уроку.

 ―    Музиці якого композитора був присвячений наш урок?

 Музика Баха — це музика вражаючої драматичної сили, яка за­хоплює, зачаровує, поглинає. Музика, в якій всеосяжно та яскра­во розкривається невичерпний світ людських почуттів. Музика, в якій живе світло душі старого мудрого Баха.

 Бах казав: «Мета музики — зачіпати струни сердець». Чи заче­пила музика Баха струни вашого серця?

 Схиляючись перед генієм співвітчизника, Л. Бетховен говорив про

 Й.С.Баха: «Не струмок! — море має бути його ім'я».

 Прізвище Бах співзвучне німецькому слову «струмок». Про­те в тогочасній Німеччині поступово воно стало означати «музи­кант» : усіх Бахів називали музикантами, а всіх музикантів — Бахами.

 Прочитайте та запам'ятайте ці рядки:

 Нам любий Бах... ,

 Та як про це сказать?

 Не те, щоб нині музики не стало,

 Але такого чистого кристалу

 Не дарувала неба благодать.

 Які ж у ній гармонії палкі,

 Яка ж оце всеобіймуща совість,

 Яка і досі незбагненна повість

Про мою душу, ввергнуту в віки!

 (Микола Ушаков, пер. Ж. Храмової)

 Оцінювання музично-творчої діяльності учнів на уроці.

 6. Домашнє завдання.

 Слухати музику за власним вибором. Звернути увагу на звучання поліфонічної музики, відобразити свої враження від музи­ки Баха у віршах, замальовках тощо.

 7. Вихід учнів із класу (кабінету) під звучання одного із творів Баха, обраного за їхнім бажанням.